казна

казна́

(тюрк.)

1. Сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, царів, князів, монастирів.

2. В умовах централізованих держав – сукупність їхніх фінансових ресурсів; те саме, що й фіск. До соціалістичних держав термін «казна» не застосовується.

Значення в інших словниках

1. казна — казна́ іменник жіночого роду державна скарбниця; гроші — розм. арх.  Орфографічний словник української мови
2. казна — зап., скарбниця, скарбівня, іст коруна; ЖМ. гроші.  Словник синонімів Караванського
3. казна — [казна] -зни, м. (ў) -з(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
4. казна — -и, ж., заст. 1》 Державна скарбниця. 2》 розм. Гроші. 3》 розм. Те саме, що казенник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. казна — Державоскарбниця, див. фіск  Словник чужослів Павло Штепа
6. казна — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт.  Словник синонімів української мови
7. казна — Ка́зна, присл.; ка́т-зна  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. казна — КАЗНА́, и́, ж., заст. 1. Державна скарбниця. Заможнішого вибрали зборщиком [збирачем], щоб податки збирав та носив у казну (Мирний, IV, 1955, 214); Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 63). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах
9. казна — рос. казна (тюрк.) — 1. Сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, князів, царів, монастирів. 2. Сукупність фінансових ресурсів держави.  Eкономічна енциклопедія
10. казна — Казна, -ни́ ж. Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. К. ЧР. 185. Є казна, та ніхто не зна.  Словник української мови Грінченка