Значення в інших словниках
-
казна —
казна́ іменник жіночого роду державна скарбниця; гроші — розм. арх.
Орфографічний словник української мови
-
казна —
зап., скарбниця, скарбівня, іст коруна; ЖМ. гроші.
Словник синонімів Караванського
-
казна —
-и, ж., заст. 1》 Державна скарбниця. 2》 розм. Гроші. 3》 розм. Те саме, що казенник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
казна —
Державоскарбниця, див. фіск
Словник чужослів Павло Штепа
-
казна —
казна́ (тюрк.) 1. Сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, царів, князів, монастирів. 2. В умовах централізованих держав – сукупність їхніх фінансових ресурсів; те саме, що й фіск. До соціалістичних держав термін «казна» не застосовується.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
казна —
ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт.
Словник синонімів української мови
-
казна —
Ка́зна, присл.; ка́т-зна
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
казна —
КАЗНА́, и́, ж., заст. 1. Державна скарбниця. Заможнішого вибрали зборщиком [збирачем], щоб податки збирав та носив у казну (Мирний, IV, 1955, 214); Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 63). 2. розм.
Словник української мови в 11 томах
-
казна —
рос. казна (тюрк.) — 1. Сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, князів, царів, монастирів. 2. Сукупність фінансових ресурсів держави.
Eкономічна енциклопедія
-
казна —
Казна, -ни́ ж. Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. К. ЧР. 185. Є казна, та ніхто не зна.
Словник української мови Грінченка