камертон

камерто́н

(нім. Kammerton)

джерело звуку; зігнутий і закріплений посередині металевий стрижень, кінці якого при коливанні дають звук певної висоти. Є еталоном висоти звуку при настроюванні музичних інструментів і при співах.

Значення в інших словниках

1. камертон — камерто́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. камертон — -а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. камертон — Тонодавка  Словник чужослів Павло Штепа
4. камертон — (від нім. Kammer — кімната і Ton — звук) — прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший...  Словник-довідник музичних термінів
5. камертон — 1. звук ля першої октави (440 Гц), еталон для настроювання музичних інструментів; 2. пристрій у вигляді зігнутого металевого стрижня, який видає такий звук.  Універсальний словник-енциклопедія
6. камертон — Камерто́н, -на; -то́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. камертон — КАМЕРТО́Н, а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу. Веселий...  Словник української мови в 11 томах