Значення в інших словниках
-
камертон —
камерто́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
камертон —
-а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
камертон —
(від нім. Kammer — кімната і Ton — звук) — прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший...
Словник-довідник музичних термінів
-
камертон —
камерто́н (нім. Kammerton) джерело звуку; зігнутий і закріплений посередині металевий стрижень, кінці якого при коливанні дають звук певної висоти. Є еталоном висоти звуку при настроюванні музичних інструментів і при співах.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
камертон —
1. звук ля першої октави (440 Гц), еталон для настроювання музичних інструментів; 2. пристрій у вигляді зігнутого металевого стрижня, який видає такий звук.
Універсальний словник-енциклопедія
-
камертон —
Камерто́н, -на; -то́ни, -нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
камертон —
КАМЕРТО́Н, а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу. Веселий...
Словник української мови в 11 томах