кантилена

кантиле́на

(від лат. cantilena – спів)

1. Старовинна французька лірико-епічна народна пісня.

2. Плавна наспівна мелодія.

Значення в інших словниках

1. кантилена — кантиле́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кантилена — -и, ж. 1》 Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. 2》 У середні віки в західноєвропейських країнах – невелика ліро-епічна пісня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кантилена — (іт. cantilena — спів, розспівування) — 1. Здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності.  Словник-довідник музичних термінів
4. кантилена — • кантилена (італ. cantilena, від лат. cantilena — спів, наспів) - у романському середньовіч. фольклорі коротка ліро-епічна пісня, що виконувалася в муз. супроводі. Дружинні К. — можливе джерело "Пісні про Роланда". Збереглися К. переважно в лат. літ. обробці. М. М. Сулима.  Українська літературна енциклопедія
5. кантилена — Кантиле́на, -ни, -ні; -ле́ни, -ле́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кантилена — КАНТИЛЕ́НА, и, ж. 1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. Тут [в українському музичному фольклорі] і своєрідні інтонації, і скоромовка жартівливої побутової пісні...  Словник української мови в 11 томах