карбамід

карбамі́д

(від карб... і амід)

азотиста органічна речовина, що її одержують з двоокису вуглецю та аміаку; використовують як добриво, для виробництва карбамідних смол, лікарських препаратів, як домішку при годівлі жуйних тварин тощо. Інша назва – синтетична сечовина.

Значення в інших словниках

1. карбамід — карбамі́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карбамід — -у, ч. Карбонат-амід, сечовина. Безбарвні чи білі кристали. Міститься у сечі. Цінне добриво. Із карбаміду добувають сечовино-формальдегідні смоли, гідразин тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карбамід — див. сечовина  Універсальний словник-енциклопедія
4. карбамід — КАРБАМІ́Д, у, ч. Азотиста органічна речовина, яку одержують з двоокису вуглецю та аміаку. Карбамід є важливою сировиною для виробництва пластмас, відмінним добривом, хорошим замінником кормового білка у тваринництві (Наука..  Словник української мови в 11 томах