карбонати

карбона́ти

[від лат. carbo (carbonis) – вугілля]

солі вугільної кислоти (напр., сода, поташ); дуже поширені мінерали – кальцит і доломіт. Застосовують К. у будівництві, хімічній промисловості, в оптиці тощо.

Значення в інших словниках

1. карбонати — Карбонаты — сarbonates — Karbonate — солі й ефіри вугільної кислоти (напр., сода, поташ). Розрізняють нормальні (середні) солі з аніоном СО32- (напр., К2СО3) та кислі (гідрокарбонати) з аніоном НСО3-(напр. КНСО3).  Гірничий енциклопедичний словник
2. карбонати — Солі та ефіри вугільної кислоти; солі — кристалічні речовини, при нагріванні розкладаються з виділенням двоокису вуглецю; поширені в природі, напр.  Універсальний словник-енциклопедія