катари

ката́ри

(від грец. καθαρός – чистий)

послідовники поширеної в Західній Європі 11 – 13 ст. єресі, що була виразом протесту експлуатованих мас проти феодального гноблення; проповідувала аскетизм, не визнавала церковної ієрархії. В 13 – 14 ст. єресь К. була знищена інквізицією. Вчення К. покладено в основу єресі альбігойців.

Значення в інших словниках

1. катари — -ів, мн. Прибічники єресі 11-13 ст., які вважали світ породженням диявола та закликали до аскетизму.  Великий тлумачний словник сучасної мови