катари
ката́ри
(від грец. καθαρός – чистий)
послідовники поширеної в Західній Європі 11 – 13 ст. єресі, що була виразом протесту експлуатованих мас проти феодального гноблення; проповідувала аскетизм, не визнавала церковної ієрархії. В 13 – 14 ст. єресь К. була знищена інквізицією. Вчення К. покладено в основу єресі альбігойців.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- катари — -ів, мн. Прибічники єресі 11-13 ст., які вважали світ породженням диявола та закликали до аскетизму. Великий тлумачний словник сучасної мови