катари

ката́ри

-ів, мн.

Прибічники єресі 11-13 ст., які вважали світ породженням диявола та закликали до аскетизму.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. катари — ката́ри (від грец. καθαρός – чистий) послідовники поширеної в Західній Європі 11 – 13 ст. єресі, що була виразом протесту експлуатованих мас проти феодального гноблення; проповідувала аскетизм, не визнавала церковної ієрархії. В 13 – 14 ст. єресь... Словник іншомовних слів Мельничука