клавікорд

клавіко́рд, клавіко́рди

(франц. clavicorde, від лат. clavis – ключ і грец. χορδή – струна)

старовинний струнний ударний клавішний музичний інструмент, за конструкцією близький до клавесина.

Значення в інших словниках

1. клавікорд — клавіко́рд іменник чоловічого роду те ж, що і клавікорди в однині вживається рідше  Орфографічний словник української мови
2. клавікорд — (від лат. clavis — ключ і гр. chorde — струна) — старовинний ударний клавішний музичний інструмент, один з попередників фортепіано. Звук К. видобувався за допомогою металевих пластинок (тангентів).  Словник-довідник музичних термінів
3. клавікорд — КЛАВІКО́РД, а, ч., рідше КЛАВІКО́РДИ, ів, мн. Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом. Лемішковський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (І.  Словник української мови у 20 томах
4. клавікорд — Струнний клавішний ударний музичний інструмент (хордофон); попередник фортепіано; при натисканні на клавіші тангенти торкаються струни.  Універсальний словник-енциклопедія
5. клавікорд — КЛАВІКО́РД див. клавіко́рди.  Словник української мови в 11 томах