клавікорд —
клавіко́рд іменник чоловічого роду те ж, що і клавікорди в однині вживається рідше
Орфографічний словник української мови
клавікорд —
(від лат. clavis — ключ і гр. chorde — струна) — старовинний ударний клавішний музичний інструмент, один з попередників фортепіано. Звук К. видобувався за допомогою металевих пластинок (тангентів).
Словник-довідник музичних термінів
клавікорд —
КЛАВІКО́РД, а, ч., рідше КЛАВІКО́РДИ, ів, мн. Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом. Лемішковський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (І.
Словник української мови у 20 томах
клавікорд —
клавіко́рд, клавіко́рди (франц. clavicorde, від лат. clavis – ключ і грец. χορδή – струна) старовинний струнний ударний клавішний музичний інструмент, за конструкцією близький до клавесина.
Словник іншомовних слів Мельничука
клавікорд —
Струнний клавішний ударний музичний інструмент (хордофон); попередник фортепіано; при натисканні на клавіші тангенти торкаються струни.
Універсальний словник-енциклопедія