клотик

кло́тик

(від голл. kloot – куля, набалдашник)

кружок з виступаючими краями на верхньому кінці щогли або флагштока. На К. встановлюють сигнальний ліхтар.

Значення в інших словниках

1. клотик — кло́тик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. клотик — -а, ч., мор. Кружечок на кінці щогли або флагштока для пропускання фалів (тросів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клотик — КЛО́ТИК, а, ч., мор. Дерев'яний або металевий кружок з коліщатами для пропускання тросів, закріплений на верхньому кінці щогли або флагштока. На кінці клотика встановлюють сигнальний ліхтар (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. клотик — КЛО́ТИК, а, ч., мор. Кружечок на кінці щогли або флагштока для пропускання фалів (тросів). Людині, всі інтереси якої зводяться до того, щоб корабель від клотика і до кіля блищав сонячним блиском, нелегко закохатись (Ткач, Жди.., 1959, 5).  Словник української мови в 11 томах