клотик
КЛО́ТИК, а, ч., мор.
Дерев'яний або металевий кружок з коліщатами для пропускання тросів, закріплений на верхньому кінці щогли або флагштока.
На кінці клотика встановлюють сигнальний ліхтар (з наук.-попул. літ.);
Самітно світились у морі топовий, майже під клотиком, і два бортових, по обидва боки капітанського містка, огні (М. Трублаїні);
Людині, всі інтереси якої зводяться до того, щоб корабель від клотика і до кіля блищав сонячним блиском, нелегко закохатись (Д. Ткач);
Висота щогли від кіля до клотика сорок сім метрів (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)