1. Словник української мови у 20 томах

клотик

КЛО́ТИК, а, ч., мор.

Дерев'яний або металевий кружок з коліщатами для пропускання тросів, закріплений на верхньому кінці щогли або флагштока.

На кінці клотика встановлюють сигнальний ліхтар (з наук.-попул. літ.);

Самітно світились у морі топовий, майже під клотиком, і два бортових, по обидва боки капітанського містка, огні (М. Трублаїні);

Людині, всі інтереси якої зводяться до того, щоб корабель від клотика і до кіля блищав сонячним блиском, нелегко закохатись (Д. Ткач);

Висота щогли від кіля до клотика сорок сім метрів (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клотик — кло́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. клотик — -а, ч., мор. Кружечок на кінці щогли або флагштока для пропускання фалів (тросів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клотик — кло́тик (від голл. kloot – куля, набалдашник) кружок з виступаючими краями на верхньому кінці щогли або флагштока. На К. встановлюють сигнальний ліхтар. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. клотик — КЛО́ТИК, а, ч., мор. Кружечок на кінці щогли або флагштока для пропускання фалів (тросів). Людині, всі інтереси якої зводяться до того, щоб корабель від клотика і до кіля блищав сонячним блиском, нелегко закохатись (Ткач, Жди.., 1959, 5). Словник української мови в 11 томах