клоун

КЛО́УН, а, ч.

1. Цирковий артист, який виконує комічні ролі.

Незабаром розпочинає свої гастролі всевідомий і на предиво спритний клоун та акробат (В. Підмогильний);

На арену вискочили два рудих клоуни (О. Донченко);

Я вирішив раз і назавжди: буду клоуном .. Сонячним клоуном, який приносить людям радість і втіху, який примушує їх забувати свої неприємності та невдачі (В. Нестайко);

* У порівн. Мої думки печальнi, наче клоуни, що, смiючись, розмазують сльозу (Л. Костенко).

2. перен. Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, блазня.

Ти клоун, ти вічний кривляка (П. Тичина);

Удаваний жах, що відобразив “отець” на своєму обличчі, потім театральний жест руки, якою заслонив очі, додали Нелі відваги. “Комедіант, – подумала, – клоун. Я його не боюсь” (Ірина Вільде);

Щоб не обговорювати неприємну тему, людина може на мить стати клоуном, клеїти дурня, розважаючи всю компанію, оскільки підсвідомо вона ще не готова до вирішення тих чи тих питань (з газ.).