клоун
КЛО́УН, а, ч. 1 Цирковий артист-комік.
На арену вискочили два рудих клоуни (Донч., Дочка, 1950, 177);
// Блазень (у 1 знач.).
Із іншими добутками візантійської цивілізації князі руські спроваджували з Візантії на Русь також забавників та потішників-музикантів, клоунів (Фр., XVI, 1955, 210).
2. перен. Про людину, що вдає з себе блазня (у 3 знач.) або своєю поведінкою схожа на блазня.
Ти клоун, ти вічний кривляка (Тич., II, 1947, 155);
Удаваний жах, що відобразив «отець» на своєму обличчі, потім театральний жест руки, якою заслонив очі, додали Нелі відваги.— Комедіант,— подумала,— клоун. Я його не боюсь (Вільде, Сестри.., 1958, 431).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клоун — кло́ун іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- клоун — -а, ч. 1》 Цирковий артист-комік. || Блазень (у 1 знач.). 2》 перен. Про людину, що вдає блазня (у 3 знач.) або своєю поведінкою схожа на блазня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клоун — див. кльовн Словник чужослів Павло Штепа
- клоун — КЛО́УН, а, ч. 1. Цирковий артист, який виконує комічні ролі. Незабаром розпочинає свої гастролі всевідомий і на предиво спритний клоун та акробат (В. Підмогильний); На арену вискочили два рудих клоуни (О. Словник української мови у 20 томах
- клоун — кло́ун (англ. clown – бовдур, блазень, від лат. colonus – селюк, грубіян) 1. Комічний персонаж хитрого простака в англійській драмі. 2. Артист цирку, який виконує комічні, буфонадні ролі. Словник іншомовних слів Мельничука
- клоун — БЛА́ЗЕНЬ заст. (особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей), БЛАЗНЮ́К розм., КЛО́УН рідше. Словник синонімів української мови