конскрипція

конскри́пція

(лат. conscriptio – складання, від conscribo – записую)

у 18 – 19 ст. спосіб комплектування військ, заснований на загальній військовій повинності з правом відкупитися або замінити себе іншим.

Значення в інших словниках

1. конскрипція — Конскри́пція, конскрибування: — виклад [41] — перепис [16;46-1;46-2;II] — перепис населення, набір чоловіків в армію на підставі військової повинності, але з дозволом викупу й заступництва; список, висновок, опис, перепис [44-1] — перепис, опис...  Словник з творів Івана Франка
2. конскрипція — конскри́пція іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. конскрипція — -ї, ж., військ., заст. У низці європейських країн до запровадження загальної військової повинності – набирання чоловіків до армії на підставі військової повинності, але з дозволом викупу й заступництва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конскрипція — Бранка  Словник чужослів Павло Штепа
5. конскрипція — КОНСКРИ́ПЦІЯ, ї, ж., військ., іст. У деяких європейських країнах до запровадження загальної військової повинності – набирання чоловіків до армії на підставі військової повинності, але з правом відкупу чи заступництва.  Словник української мови у 20 томах
6. конскрипція — Конскри́пція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. конскрипція — КОНСКРИ́ПЦІЯ, ї, ж., військ., заст. У низці європейських країн до запровадження загальної військової повинності — набирання чоловіків до армії на підставі військової повинності, але з дозволом викупу й заступництва.  Словник української мови в 11 томах