конскрипція
КОНСКРИ́ПЦІЯ, ї, ж., військ., іст.
У деяких європейських країнах до запровадження загальної військової повинності – набирання чоловіків до армії на підставі військової повинності, але з правом відкупу чи заступництва.
У Галичині перші переписи населення, військові конскрипції, були проведені протягом 1772–1774 рр. (з наук. літ.);
Конскрипція була загальнообов'язковою повинністю, але не особистою (з наук.-попул. літ.);
Способи комплектування військ, подібні до конскрипції, називають загальною військовою повинністю (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)