конфуціанство

конфуціа́нство

1. Етико-політичне вчення давньокитайського мислителя 6 ст. до н. е. Кун Фу-цзи (Конфуція). Головним у вченні К. є поняття «жень» (гуманність) – моральний закон, який визначає взаємини людей і вимагає беззастережної покори молодших старшим за віком або за соціальним становищем.

2. Релігійне віровчення, що склалося на грунті вчення Конфуція.

Значення в інших словниках

1. конфуціанство — конфуціа́нство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. конфуціанство — -а, с. Етико-політичне вчення давньокитайського мислителя Конфуція.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конфуціанство — КОНФУЦІА́НСТВО, а, с. Етико-політичне вчення та релігійне віровчення давньокитайського мислителя Конфуція. Витоки біосферології слід шукати серед учень китайських філософів (конфуціанство) та індійських жерців (брахманізм), що беруть початок у І тис.  Словник української мови у 20 томах
4. конфуціанство — Філософська й суспільно-етична доктрина, сформульована Конфуцієм; концентрує увагу на вдосконаленні особистості, суспільному житті людей та способах управління; від II ст. н.е. офіційна державна доктрина в Китаї (неоконфуціанство).  Універсальний словник-енциклопедія
5. конфуціанство — КОНФУЦІАНСТВО (кит. — школа вчених-книжників) — одна з головних давньокит. шкіл. Виникнення К. пов'язано з життям та діяльністю Конфуція (VI — V ст. до н.е.). Соціальною базою...  Філософський енциклопедичний словник
6. конфуціанство — КОНФУЦІА́НСТВО, а, с. Етико-політичне вчення давньокитайського мислителя Конфуція. Переважна більшість дослідників не має жодних сумнівів щодо існування засновників багатьох.. релігій: Сіддхартха Раутами в буддизмі, Конфуція в конфуціанстві, Мухаммеда в ісламі (Наука.., 6, 1967, 19).  Словник української мови в 11 томах