концептуалізм

концептуалі́зм

(від лат. conceptus – думка, поняття)

напрям у середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом пізнаючого суб’єкта, а є особливими формами пізнання дійсності. В умовах середньовіччя К. був прогресивною течією, що сприяла розвиткові матеріалістичних ідей.

Значення в інших словниках

1. концептуалізм — концептуалі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. концептуалізм — -у, ч. Напрям у середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом пізнаючого суб'єкта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. концептуалізм — КОНЦЕПТУАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Філософська теорія в середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом суб'єкта, а є особливими формами пізнання дійсності.  Словник української мови у 20 томах
4. концептуалізм — КОНЦЕПТУАЛІЗМ — проміжна позиція у вирішенні питання про форми існування загального між реалізмом та номіналізмом. У середньовічній філософії таку позицію обстоював Абеляр.  Філософський енциклопедичний словник
5. концептуалізм — КОНЦЕПТУАЛІ́ЗМ, у, ч. Напрям у середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом пізнаючого суб’єкта, а є особливими формами пізнання дійсності.  Словник української мови в 11 томах