Словник української мови у 20 томах

концептуалізм

КОНЦЕПТУАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Філософська теорія в середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом суб'єкта, а є особливими формами пізнання дійсності.

Концептуалізм є синтезом емпіризму та раціоналізму (з наук.-попул. літ.);

Концептуалізм близький до Арістотеля, для якого ідеї є формами матеріальних речей і людського мислення (з наук.-попул. літ.);

Концептуалізм відстоює ідею самостійного існування загальних понять завдяки людському розуму (з навч. літ.).

2. Напрям у літературі та мистецтві XX ст., який визнає наявність у творах абстрактних, алогічних, абсурдних за формою художніх ідей, змістів.

Концептуалізм як мистецький рух постмодернізму виник наприкінці 1960-х років під впливом дадаїстів, майстрів поп-арту та мінімального мистецтва (з наук.-попул. літ.);

Яскравими представниками українського концептуалізму є Фонд Мазоха та Олег Тістол (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. концептуалізм — концептуалі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. концептуалізм — -у, ч. Напрям у середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом пізнаючого суб'єкта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. концептуалізм — концептуалі́зм (від лат. conceptus – думка, поняття) напрям у середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом пізнаючого суб’єкта, а є особливими формами пізнання дійсності. В умовах середньовіччя...  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. концептуалізм — КОНЦЕПТУАЛІЗМ — проміжна позиція у вирішенні питання про форми існування загального між реалізмом та номіналізмом. У середньовічній філософії таку позицію обстоював Абеляр.  Філософський енциклопедичний словник
  5. концептуалізм — КОНЦЕПТУАЛІ́ЗМ, у, ч. Напрям у середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом пізнаючого суб’єкта, а є особливими формами пізнання дійсності.  Словник української мови в 11 томах