концептуалізм
КОНЦЕПТУАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Філософська теорія в середньовічному номіналізмі, представники якого доводили, що загальні поняття не існують поза розумом суб'єкта, а є особливими формами пізнання дійсності.
Концептуалізм є синтезом емпіризму та раціоналізму (з наук.-попул. літ.);
Концептуалізм близький до Арістотеля, для якого ідеї є формами матеріальних речей і людського мислення (з наук.-попул. літ.);
Концептуалізм відстоює ідею самостійного існування загальних понять завдяки людському розуму (з навч. літ.).
2. Напрям у літературі та мистецтві XX ст., який визнає наявність у творах абстрактних, алогічних, абсурдних за формою художніх ідей, змістів.
Концептуалізм як мистецький рух постмодернізму виник наприкінці 1960-х років під впливом дадаїстів, майстрів поп-арту та мінімального мистецтва (з наук.-попул. літ.);
Яскравими представниками українського концептуалізму є Фонд Мазоха та Олег Тістол (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)