крепітація

крепіта́ція

(від лат. crepito – риплю, хрущу)

симптом захворювання людини та тварин, який проявляється як відчуття хрусту;

¤ К. кісткова виникає від тертя уламків кістки при переломах;

¤ К. підшкірна – внаслідок скупчення пухирців вільного газу в підшкірній жировій клітковині;

¤ К. в легенях – своєрідний шум, який прослуховується при запаленні легень.

Значення в інших словниках

1. крепітація — крепіта́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. крепітація — -ї, ж., мед. Шум, якого чути в місці переламу кістки, а також у грудній клітці за деяких легеневих захворювань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крепітація — КРЕПІТА́ЦІЯ, ї, ж., мед. Шум, який чути в місці перелому кістки, а також у грудній клітці при деяких легеневих захворюваннях. Крепітацію прослуховують стетоскопом під час дихання хворого на запалення легень (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. крепітація — КРЕПІТА́ЦІЯ, ї, ж., мед. Шум, який чути в місці переламу кістки, а також у грудній клітці при деяких легеневих захворюваннях. Діагноз у виразно виявлених випадках [переломів] легко поставити на основі добре відчутної крепітації уламків (Хвор. дит. віку, 1955, 14).  Словник української мови в 11 томах