криз

(франц. crise, від грец. κρίσις – закінчення, вихід)

раптове погіршення стану хворого. Термін «криз» застосовують разом з назвою хвороби, при якій він спостерігається (напр., гіпертонічний К., гіпотонічний К. тощо).

Значення в інших словниках

1. криз — криз іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. криз — У. Вживається переважно в словосп.: гіпертонічний криз, гіпотонічний криз.  Літературне слововживання
3. криз — -у, ч. Раптова зміна в організмі, яка характеризується нападоподібною появою або підсиленням симптомів хвороби. || Раптове погіршення стану хворого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. криз — КРИЗ, у, ч., мед. Раптове різке загострення хвороби, погіршення стану хворого. Криз супроводжується тахікардією, вегетативними порушеннями, емоційним збудженням (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. криз — Несподіване різке загострювання хронічного захворювання, ск. гіпертонічний к.  Універсальний словник-енциклопедія
6. криз — КРИЗ, у, ч. Раптове погіршення стану хворого. Причиною головного болю й запаморочення, які виникають раптово (без підвищення температури), може бути судинний криз у зв’язку з різким підвищенням артеріального кров’яного тиску (Наука… 10, 1975, 35).  Словник української мови в 11 томах