культура

культу́ра

(від лат. cultura – догляд, освіта, розвиток)

1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну К. суспільства Досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, в організації державного і суспільного життя є його духовною К. У класовому суспільстві К. має класовий характер. Панівною в капіталістичному суспільстві є буржуазна К. Разом з тим у капіталістичному суспільстві існують і розвиваються елементи пролетарської К., які стають ідеологічним знаряддям робітничого класу, всіх трудящих у боротьбі за своє визволення. В процесі історичного розвитку К. передового класу вбирає в себе прогресивні досягнення попередніх суспільств. На основі соціально-економічних перетворень та використання культурної спадщини новий пануючий клас творить свою нову К. Радянська соціалістична К. розвинулася з пролетарської К. Перемога соціалістичної революції в СРСР відкрила шлях культурній революції. Радянська К. – соціалістична змістом, національна формою, інтернаціональна характером. Розвиваючи національні культури, народи СРСР творять багатонаціональну радянську соціалістичну К., яка є синтезом досягнень їхнього духовного розвитку. В своєму розвитку радянська К. збагачується надбаннями прогресивної світової К. і є могутнім чинником розвитку передової К. за рубежем.

2. Ступінь довершеності в оволодінні якоюсь галуззю знань або діяльності (К. виробництва).

3. К. поведінки – сукупність моральних вимог, які стають для людини складовою частиною її звичок і навиків, що виявляються в її щоденній поведінці (на виробництві, в побуті, спілкуванні з іншими людьми).

4. К. сільськогосподарська – рослина, що її розводять (культивують) з метою одержання певної продукції.

5. К. археологічна – група археологічних пам’яток (на певній території або певного часу), що мають спільні ознаки.

6. К. мікроорганізмів – вирощування мікроорганізмів з дослідницькою або промисловою метою;

¤ колонія бактерій, вирощена таким чином.

7. К. тканин – метод вирощування тканин або окремих клітин, видалених з організму людини, тварин чи рослин. Інша назва – експлантація.

8. К. праці – сукупність умов, що забезпечують її високу продуктивність, безпеку й гігієну, а також рівень фахової підготовки працівника і його особистої організованості.

9. К. мови – ступінь відповідності мови нормам літературної мови; галузь мовознавства, що вивчає проблеми літературної мови.

Значення в інших словниках

1. культура — культу́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. культура — 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, яка представляє певний рівень історичного розвитку даного суспільства і людини. 2. Сфера духовної життєдіяльності суспільства, яка включає систему освіти, виховання, духовної творчості.  Словник із соціальної роботи
3. культура — Цивілізація; (культурність) освіченість, вихованість; (виробнича) рівень, ступінь досконалости; (бобова) С.Г. рослина.  Словник синонімів Караванського
4. культура — (від лат. cultura — виховання, розвиток, оброблення тощо) історично визнаний рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який полягає у типах і формах організації життя і діяльності людей, в їх взаємовідносинах, а також у створенні ними матеріальних та духовних цінностей  Словник іншомовних соціокультурних термінів
5. культура — -и, ж. 1》 Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. || з означ. Рівень розвитку суспільства у певну епоху. || Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини. 2》 Освіченість, вихованість. 3》 чого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. культура — (мед.) пороста  Словник чужослів Павло Штепа
7. культура — (від лат. cultura — освіта, розвиток, догляд) – сукупність духовних, матеріальних і практичних здобутків людства, у яких віддзеркалюється рівень розвитку, досягнений суспільством. Музична...  Словник-довідник музичних термінів
8. культура — КУЛЬТУ́РА, и, ж. 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей людства, що нагромаджена, закріплена та впроваджена упродовж різних історічних періодів і передається з покоління в покоління.  Словник української мови у 20 томах
9. КУЛЬТУРА — • «КУЛЬТУРА» — вид-во. Діяло 1920 — 30 у Києві. Випускало худож. л-ру для дітей. Серед видань оповідання «Про хлопця, що боровся з морем» Б. Грінченка (1930), вірш «Ялинка»...  Українська літературна енциклопедія
10. Культура — Культурно-політичний щомісячний еміграційний журнал, який видавав з 1947 Літературний інститут, спочатку у Римі, з 1948 — у Парижі; гол. періодичне видання пол. еміграції; з 1953 — видавнича серія Бібліотека Культури; засновник і гол. редактор — Є. Ґедройць.  Універсальний словник-енциклопедія
11. культура — КУЛЬТУРА (від лат. culture — обробіток, розвиток, виховання, освіта, шанування) — 1) Історично вихідне значення — обробіток і догляд за землею.  Філософський енциклопедичний словник
12. культура — ВИРО́ЩУВАННЯ (розмножування старанним доглядом яких-небудь тварин або рослин), РОЗВЕ́ДЕННЯ, КУЛЬТУ́РА спец., КУЛЬТИВУВА́ННЯ. Південь України — основний район вирощування високоякісного зерна (з журналу); Справжній мисливець..  Словник синонімів української мови
13. культура — Культу́ра, -ри; -ту́ри, -ту́р  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. культура — КУЛЬТУ́РА, и, ж. 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Він, купець, що раз у раз мав діло з різним народом, їздив по чужих землях,..  Словник української мови в 11 томах
15. культура — рос. культура визначальний фактор потреб і поведінки людини, яка засвоює у сім'ї чи через інші суспільні інститути певний набір цінностей, стереотипів сприйняття, поведінки і дій у навколишньому середовищі.  Eкономічна енциклопедія
16. культура — Культура, -ри ж. Культура. Культура знищила крепацтво. К. ХП. 13. Се бо (література) вже висока стадія розумової культури. К. ХП. 124. Європейська культура. К. ХП. 115.  Словник української мови Грінченка