кірасир

кіраси́р

(франц. cuirassier)

вершник важкої кавалерії в російській та західноєвропейських арміях 17 – початку 20 ст., який носив кірасу.

Значення в інших словниках

1. кірасир — кіраси́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кірасир — -а, ч., іст. 1》 Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою. 2》 У західноєвропейських та російській (до 1917 р.) арміях – солдат або офіцер деяких гвардійських кавалерійських полків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кірасир — Кіннотчик (броневий)  Словник чужослів Павло Штепа
4. кірасир — КІРАСИ́Р, а, ч., військ., іст. Вершник важкої кавалерії в західноєвропейських та російській арміях XVII – початку XX ст., який носив кірасу. Кірасир ..  Словник української мови у 20 томах
5. кірасир — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм.  Словник синонімів української мови
6. кірасир — Кіраси́р, -ра; -си́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кірасир — КІРАСИ́Р, а, ч., іст. 1. Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою. Кірасир.. замірився був важким шестипером, уже й рубонув би, коли б в останню мить не вихопився на Коні якийсь чужинець (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 89).  Словник української мови в 11 томах