кірасир
КІРАСИ́Р, а, ч., військ., іст.
Вершник важкої кавалерії в західноєвропейських та російській арміях XVII – початку XX ст., який носив кірасу.
Кірасир .. замірився був важким шестипером, уже й рубонув би, коли б в останню мить не вихопився на коні якийсь чужинець (О. Ільченко);
[Віталій Романович:] Може, краще було б іти вам [синам] в кірасири? (Ю. Мокрієв);
До містечка прибуває ерц-герцог Фердинанд у супроводі цілого полку кірасирів (Ю. Андрухович);
У Західній Європі кірасири з'явилися наприкінці ХVII ст. (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)