кіраса
КІРА́СА, и, ж., іст.
1. Металеві лати, що захищали груди й спину воїна від ударів холодною зброєю.
У могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (з наук. літ.);
Немов у тумані, не торкаючись землі, пролетіли ескадрони кінної гвардії в залізних кірасах (П. Кочура).
2. У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях – частина парадного одягу деяких гвардійських кавалерійських полків.
Те, що вони були гусарами, можна було здогадатися по блискучих кірасах на грудях, шоломах із довгим павиним пір'ям, які блимали, немов срібні глеки (Д. Білий).
Словник української мови (СУМ-20)