ноумен

но́умен

(від грец. νοούμενον – осягнуте розумом)

у платонізмі і середньовічній схоластиці – те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях (феномену). В філософії І. Канта (див. кантіанство) поняття, яке фіксує, що межею пізнання є чуттєвість.

Значення в інших словниках

1. ноумен — но́умен іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ноумен — -а, ч. Те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях (феномена).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ноумен — НО́УМЕН, а, ч., філос. 1. У філософії Платона – суть речі, яку, на відміну від явища, можна пізнати тільки розумом. 2. У філософії Канта – річ у собі – справжній, хоч і непізнаванний предмет...  Словник української мови у 20 томах
4. ноумен — НОУМЕН (від грецьк. νοονμενον — те, що осягається розумом, збагненне) — термін, широко вживаний у філософії Середньовіччя і Нового часу, де він означає об'єкт, що осягається розумом, на противагу феномену як об'єкту чуттєвого сприйняття.  Філософський енциклопедичний словник
5. ноумен — НО́УМЕН, а, ч. В ідеалістичній філософії — "річ у собі", що нібито перебуває по той бік явищ і становить непізнаванну сутність.  Словник української мови в 11 томах