орт

I

(від нім. Ort – вибій)

горизонтальна підземна виробка впоперек простягання родовища, яка не має безпосередньо виходу на поверхню.

II

(від грец. όρθός – прямий)

одиничний вектор, тобто вектор, абсолютну величину якого (довжину) прийнято за одиницю.

Значення в інших словниках

1. орт — орт 1 іменник чоловічого роду вектор орт 2 іменник чоловічого роду штольня  Орфографічний словник української мови
2. орт — I ч. 1》 род. -у, гірн. Горизонтальні підземні виробки, що не мають безпосереднього виходу на поверхню. 2》 род. -а. Вектор, абсолютна величина якого дорівнює одиниці; одиничний вектор. II -а ч. Срібна монета ряду європейських країн 16-18 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. орт — ОРТ¹, у, ч. 1. гірн. Горизонтальні підземні виробки, що не мають безпосереднього виходу на поверхню. Крім капітальних виробок, прокладається [у шахті] безліч допоміжних “коридорів” – .. орти-заїзди, провітрювачі тощо (з наук.-попул. літ.). 2. мат.  Словник української мови у 20 томах
4. орт — Монета, четверта частина талера  Словник застарілих та маловживаних слів
5. орт — Вектор одиничної довжини.  Універсальний словник-енциклопедія
6. орт — ОРТ, у, ч. 1. гірн. Горизонтальні підземні виробки, що не мають безпосереднього виходу на поверхню. 2. Вектор, абсолютна величина якого дорівнює одиниці; одиничний вектор.  Словник української мови в 11 томах