панорама

панора́ма

(від пан... і грец. όραμα – вид, видовище)

1. Вид місцевості, що відкривається з висоти.

2. Картина великих розмірів з об’ємним переднім планом, розміщена на стіні круглого приміщення.

3. військ. Оптичний пристрій, що встановлюється на гарматі для наведення на ціль під час стрільби.

4. Вид рухомої театральної декорації.

Значення в інших словниках

1. панорама — панора́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. панорама — Видовище, краєвид; (епічна) П. зображення, опис; (рельєфна) картина; (на внутрішній стіні круглої будівлі) <�батальна> картина по всьому овиді.  Словник синонімів Караванського
3. панорама — [панорама] -мие, д. і м. -м'і  Орфоепічний словник української мови
4. панорама — -и, ж. 1》 Вид на місцевість згори, на далекий простір. || Видовище чого-небудь на великому, широкому просторі (про будівлі, споруди і т. ін.). 2》 Картина, на якій плоский живописний фон поєднується з об'ємним предметним першим планом. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. панорама — Краєвид, див. періорама  Словник чужослів Павло Штепа
6. панорама — ПАНОРА́МА, и, ж. 1. Вид на місцевість згори, на далекий простір. Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір в початках дня (Г.  Словник української мови у 20 томах
7. панорама — Панора́ма, -ми, -мі; -ра́ми, -ра́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. панорама — ПАНОРА́МА, и, ж. 1. Вид на місцевість згори, на далекий простір. Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір в початках дня (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
9. панорама — (грец. — все і бачу) 1. Загальний вигляд місцевості, забудови населеного пункту, частини міста, який відкривається з підвищеного місця.  Архітектура і монументальне мистецтво