парадокс

парадо́кс

(від грец. παράδοξος – несподіваний, дивний)

1. Формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання, причому доведення істинності цього висловлювання неодмінно веде до визнання його хибності і навпаки.

2. Думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.

Значення в інших словниках

1. парадокс — парадо́кс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. парадокс — Різка невідповідність <�несумісність, розбіжність, нелогічність>.  Словник синонімів Караванського
3. парадокс — -а, ч. 1》 Думка, судження, що різко розходиться зі звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. || Нелогічний збіг обставин. 2》 книжн. Несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. парадокс — Дивогляд, дивина, дивниця, дивоча, нібизна, нібизнащо, самосуперека, самосуперечність  Словник чужослів Павло Штепа
5. парадокс — ПАРАДО́КС, а, ч. 1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (І.  Словник української мови у 20 томах
6. парадокс — У логіці вираз, який при позірній істинності його елементів, внаслідок помилки, що в ньому міститься, або нечіткості виразів, призводить до умовиводів, які явно суперечать собі; посполито — блискуче сформульована думка, яка містить якусь суперечність із загальноприйнятими переконаннями.  Універсальний словник-енциклопедія
7. парадокс — ПАРАДОКС (від грецьк. παραδοξοζ — несподіваний) — суперечне міркування, що зумовлене не порушенням внутрішньотеоретичних правил, а позапредметним застосуванням їх (на відміну від паралогізмів та софізмів, котрі зумовлюються, відповідно...  Філософський енциклопедичний словник
8. парадокс — Парадо́кс, -ксу; -до́кси, -ксів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. парадокс — ПАРАДО́КС, а, ч. 1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і протирічить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (Фр.  Словник української мови в 11 томах