парадокс —
парадо́кс іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
парадокс —
-а, ч. 1》 Думка, судження, що різко розходиться зі звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. || Нелогічний збіг обставин. 2》 книжн. Несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
парадокс —
ПАРАДО́КС, а, ч. 1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (І.
Словник української мови у 20 томах
парадокс —
парадо́кс (від грец. παράδοξος – несподіваний, дивний) 1. Формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання...
Словник іншомовних слів Мельничука
парадокс —
У логіці вираз, який при позірній істинності його елементів, внаслідок помилки, що в ньому міститься, або нечіткості виразів, призводить до умовиводів, які явно суперечать собі; посполито — блискуче сформульована думка, яка містить якусь суперечність із загальноприйнятими переконаннями.
Універсальний словник-енциклопедія
парадокс —
ПАРАДОКС (від грецьк. παραδοξοζ — несподіваний) — суперечне міркування, що зумовлене не порушенням внутрішньотеоретичних правил, а позапредметним застосуванням їх (на відміну від паралогізмів та софізмів, котрі зумовлюються, відповідно...
Філософський енциклопедичний словник
парадокс —
ПАРАДО́КС, а, ч. 1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і протирічить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (Фр.
Словник української мови в 11 томах