Значення в інших словниках
-
персона —
персо́на іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
персона —
див. ОСОБА.
Словник синонімів Караванського
-
персона —
-и, ж. 1》 уроч., заст., ірон. Особа, людина як окрема особистість. || Поважна, знатна особа. Персона ґрата — а) (дипл.) особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представника в якій-небудь державі схвалюється урядом цієї держави; б) (заст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
персона —
Особа
Словник чужослів Павло Штепа
-
персона —
Персо́на, -ни; -со́ни, персо́н
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
персона —
ПЕРСО́НА, и, ж. 1. уроч., заст., ірон. Особа, людина як окрема особистість. Начальник тилів армії Кушкін не раз виявляв симпатію до скромної персони Сидорчука (Ю. Бедзик); До Бреста збирався виїздити і Ян Замойський.
Словник української мови у 20 томах
-
персона —
вла́сною персо́ною. Сам, особисто. З’явився на порозі власною персоною Костя Степашко .. підтягнутий, сухолиций, в доброму гуморі (О. Гончар); А той перший зліва — не хто інший, як мій батько власною персоною (З газети).
Фразеологічний словник української мови
-
персона —
ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев.
Словник синонімів української мови
-
персона —
ПЕРСО́НА, и, ж. 1. уроч., заст., ірон. Особа, людина як окрема особистість. Начальник тилів армії Кушкін не раз виявляв симпатію до скромної персони Сидорчука (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 144); До Бреста збирався виїздити і Ян Замойський.
Словник української мови в 11 томах
-
персона —
рос. персона особа, поважна особа.
Eкономічна енциклопедія
-
персона —
Персона, -ни ж. Персона, особа, лицо. Не гуляй же, сину, із панами та з великими персонами. Чуб. V. 102.
Словник української мови Грінченка