пластир

пла́стир

(від грец. εμπλαστρον – мазь, пластир)

1. Лікувальний засіб для зовнішнього застосування. Має вигляд маси, яка щільно пристає до шкіри. Містить різні лікарські речовини. Один з видів П. – лейкопластир.

2. Тимчасова наклейка на пробоїну в судні.

Значення в інших словниках

1. пластир — пла́стир іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пластир — [пластиер] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, р'іy  Орфоепічний словник української мови
3. пластир — -у, ч. 1》 Липка лікувальна маса, нанесена на смужку тканини, яку кладуть на рану, нарив і т. ін. 2》 Замазка з глини, воску і т. ін. для лікування хворих дерев. 3》 мор. Тимчасова водонепроникна накладка із спеціальної парусини на пробоїнах у корпусі судна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пластир — (мед.) ліпачка  Словник чужослів Павло Штепа
5. пластир — ПЛА́СТИР, у, ч. 1. Липка лікувальна маса, нанесена на смужку тканини, яку кладуть на рану, нарив і т. ін. Не чув [поранений], як клали до рани якісь пластирі (В. Козаченко). 2. Замазка з глини, воску і т. ін. для лікування хворих дерев.  Словник української мови у 20 томах
6. пластир — ПЛА́СТИР, у, ч. 1. Липка лікувальна маса, нанесена на смужку тканини, яку кладуть на рану, нарив і т. ін. Не чув [поранений], як клали до рани якісь пластирі (Коз., Гарячі руки, 1960, 127). 2. Замазка з глини, воску і т. ін. для лікування хворих дерев.  Словник української мови в 11 томах