полімент

поліме́нт

(франц. poliment, від polir – лощити, полірувати)

речовина (суміш графіту, тонкої глини, воску), застосовувана для золочення виробів з деревини й гіпсу.

Значення в інших словниках

1. полімент — -у, ч., спец. Суміш, якою покривають вироби з дерева і гіпсу перед золотінням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полімент — поліме́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. полімент — ПОЛІМЕ́НТ, у, ч., спец. Суміш, якою покривають вироби з дерева і гіпсу перед золотінням. Полімент готували з тонко натертої червоної фарби, висушеної й розведеної на протухлому яєчному білкові з оцтом (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
4. полімент — ПОЛІМЕ́НТ, у, ч., спец. Суміш, якою покривають вироби з дерева і гіпсу перед золотінням. Полімент готували з тонко натертої червоної фарби, висушеної й розведеної на протухлому яєчному білкові з оцтом (Загреб., Диво, 1958, 470).  Словник української мови в 11 томах