полімент
поліме́нт
(франц. poliment, від polir – лощити, полірувати)
речовина (суміш графіту, тонкої глини, воску), застосовувана для золочення виробів з деревини й гіпсу.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полімент — -у, ч., спец. Суміш, якою покривають вироби з дерева і гіпсу перед золотінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полімент — поліме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- полімент — ПОЛІМЕ́НТ, у, ч., спец. Суміш, якою покривають вироби з дерева і гіпсу перед золотінням. Полімент готували з тонко натертої червоної фарби, висушеної й розведеної на протухлому яєчному білкові з оцтом (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
- полімент — ПОЛІМЕ́НТ, у, ч., спец. Суміш, якою покривають вироби з дерева і гіпсу перед золотінням. Полімент готували з тонко натертої червоної фарби, висушеної й розведеної на протухлому яєчному білкові з оцтом (Загреб., Диво, 1958, 470). Словник української мови в 11 томах