предикативність

предикати́вність

(від лат. praedicativus – стверджувальний, категоричний)

1. Одне з основних понять сучасної логіки, що відображає об’єктивно існуючі зв’язки між ознаками і предметами.

2. Граматична властивість присудковості, що полягає в підпорядкуванні форм присудка формам підмета (напр., цвітуть яблуні).

Значення в інших словниках

1. предикативність — предикати́вність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. предикативність — -ності, ж. 1》 лог. Одне з основних понять, що відображає об'єктивно існуючі зв'язки між ознаками і предметами. 2》 У мовознавстві – синтаксична категорія, яка формує речення, надаючи його змістові характеру повідомлення про той чи інший факт реальної дійсності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. предикативність — ПРЕДИКАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., лог., лінгв. Властивість предиката. Потебня, розглядаючи питання про прикладку, висовував на перший план те, що вона поєднує з функцією означення певний елемент присудковості (предикативності) (із журн.  Словник української мови у 20 томах
4. предикативність — ПРЕДИКАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., лог., грам. Властивість предиката. Потебня, розглядаючи питання про прикладку, висовував на перший план те, що вона поєднує з функцією означення певний елемент присудковості (предикативності) (Мовозн.  Словник української мови в 11 томах