прима

при́ма

(від лат. prima – перша)

1. Інтервал між звуками одного й того самого ступеня.

2. Основний тон акорду.

3. Провідна партія ансамблю (напр., перша скрипка).

Значення в інших словниках

1. прима — при́ма іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прима — -и, ж. 1》 спец. Перший ступінь гами, а також основний тон тризвука. 2》 спец. Інтервал у межах одного ступеня звукоряду. 3》 Основний тон акорду. 4》 Назва різновиду окремих інструментів (напр. домра-прима). 5》 спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прима — Перша  Словник чужослів Павло Штепа
4. прима — (лат. prima — перша) — 1. Інтервал, утворений двома звуками одного ступеня. Позначається цифрою 1. Чиста П. — інтервал, який не має тонового значення; збільшена П. (напр., до — до-дієз) дорівнює півтону. 2. Перший ступінь від того, що заданий.  Словник-довідник музичних термінів
5. прима — ПРИ́МА, и, ж. 1. спец. Перший ступінь гами, а також основний тон тризвука. 2. спец. Інтервал у межах одного ступеня звукоряду. 3. спец.  Словник української мови у 20 томах
6. прима — (англ. prima) – перший примірник переказного векселя (тратти).  Економічний словник
7. прима — При́ма, -ми; при́ми, прим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. прима — ПРИ́МА, и, ж. 1. спец. Перший ступінь гами, а також основний тон тризвука. 2. спец. Інтервал у межах одного ступеня звукоряду. 3. спец.  Словник української мови в 11 томах