прозектор

прозе́ктор

(від лат. prosector – розтинаючий)

1. Лікар-патологоанатом, який проводить розтин трупів з метою вивчення причин смерті, будови органів тощо.

2. Лікар, що очолює прозектуру.

Значення в інших словниках

1. прозектор — прозе́ктор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прозектор — -а, ч. 1》 Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів. 2》 Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прозектор — ПРОЗЕ́КТОР, а, ч. 1. Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів. Після закінчення медичної школи у Єлисаветграді Є. Й. Мухін залишився в ній прозектором, а потім – викладачем анатомії (з наук. літ.). 2. Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
4. прозектор — ПАТОЛОГОАНА́ТОМ (фахівець з патологічної анатомії), ПРОЗЕКТОР.  Словник синонімів української мови
5. прозектор — Прозе́ктор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. прозектор — ПРОЗЕ́КТОР, а, ч. 1. Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів. Після закінчення медичної школи у Єлисаветграді Є. Й. Мухін залишився в ній прозектором, а потім — викладачем анатомії (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 18). 2. Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах