прозектор

прозе́ктор

-а, ч.

1》 Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів.

2》 Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. прозектор — прозе́ктор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прозектор — ПРОЗЕ́КТОР, а, ч. 1. Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів. Після закінчення медичної школи у Єлисаветграді Є. Й. Мухін залишився в ній прозектором, а потім – викладачем анатомії (з наук. літ.). 2. Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
3. прозектор — прозе́ктор (від лат. prosector – розтинаючий) 1. Лікар-патологоанатом, який проводить розтин трупів з метою вивчення причин смерті, будови органів тощо. 2. Лікар, що очолює прозектуру.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. прозектор — ПАТОЛОГОАНА́ТОМ (фахівець з патологічної анатомії), ПРОЗЕКТОР.  Словник синонімів української мови
5. прозектор — Прозе́ктор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. прозектор — ПРОЗЕ́КТОР, а, ч. 1. Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів. Після закінчення медичної школи у Єлисаветграді Є. Й. Мухін залишився в ній прозектором, а потім — викладачем анатомії (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 18). 2. Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах