протест

проте́ст

(нім. Protest, від лат. protesto – публічно доводжу)

1. Рішуче заперечення в усній або письмовій формі проти будь-яких дій, виступів, рішень.

2. В радянському праві – письмова вимога офіційних осіб, здебільшого прокурора, про скасування або заміну незаконних актів, вироку, рішення, ухвали чи постанови суду.

3. Морський П. – нотаріально складений на заяву капітана судна акт про аварію чи пошкодження вантажу внаслідок зіткнення кораблів.

4. П. векселя – засвідчений посадовою особою (нотаріатом) факт несплати за векселем або відмови платника від акцепту векселя.

Значення в інших словниках

1. протест — проте́ст іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. протест — Рішуча незгода <�незадоволення, заперечення>.  Словник синонімів Караванського
3. протест — див. опір  Словник синонімів Вусика
4. протест — [протест] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў  Орфоепічний словник української мови
5. протест — -у, ч. 1》 Рішуче заперечення чого-небудь, категорична заява про незгоду з кимсь, чимсь, про небажаність чого-небудь. || також у сполуч. зі сл. внутрішній, мовчазний і т. ін. Почуття рішучої незгоди з ким-, чим-небудь, невдоволення кимсь, чимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. протест — ПРОТЕ́СТ, у, ч. 1. Рішуче заперечення чого-небудь, категорична заява про незгоду з кимсь, чимсь, про небажаність чого-небудь. – Ти, Марусю, оце сердишся на мене? – спитала підлесливо мати .. – Гм... – тихо сказала Маруся..  Словник української мови у 20 томах
7. протест — Проте́ст, -ту; -те́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. протест — рос. протест 1. Рішуче заперечення проти будь-чого, заява про незгоду з будь-чим, про небажання чого-небудь. 2. Офіційне представлення відповідних судових і прокурорських органів про перегляд судових вироків і рішень.  Eкономічна енциклопедія