рапіра

рапі́ра

(нім. Rapier, з франц. rapiere, від rape – терка)

колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком. При фехтуванні на Р. надівають запобіжний наконечник.

Значення в інших словниках

1. рапіра — рапі́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рапіра — [рап’іра] -рие, д. і м. -р'і  Орфоепічний словник української мови
3. рапіра — -и, ж. Колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком і держаком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рапіра — РАПІ́РА, и, ж. Ко́люча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та ефесом; тепер використовується тільки в навчальному та спортивному фехтуванні. На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра (С.  Словник української мови у 20 томах
5. рапіра — 1. у Європі ХVI- ХVIII ст. січна зброя з довгим і вузьким лезом; 2. легка спортивна колюча зброя.  Універсальний словник-енциклопедія
6. рапіра — Рапі́ра, -ри; -пі́ри, -пі́р  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рапіра — РАПІ́РА, и, ж. Колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком; тепер використовується тільки в навчальному та спортивному фехтуванні. На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра (Вас.  Словник української мови в 11 томах