ритуальний

ритуа́льний

(лат. ritualis, від ritus – обряд, звичай)

пов’язаний з виконанням якого-небудь обряду.

Значення в інших словниках

1. ритуальний — ритуа́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ритуальний — Обрядовий, обрядний; (танець) культовий.  Словник синонімів Караванського
3. ритуальний — [риетуал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. ритуальний — -а, -е, книжн. Пов'язаний з ритуалом. || Признач. для ритуалу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ритуальний — РИТУА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн. Пов'язаний з ритуалом. Хитрувато-скорботне обличчя Самсонова, швидке бубоніння, ритуальні жести – все це так розсмішило Олеся, що він не втримався й голосно зареготав (Ю. Бедзик); Опинившися коло стола, Федір Іполитович ..  Словник української мови у 20 томах
6. ритуальний — ОБРЯДО́ВИЙ (пов'язаний з обрядом), РИТУА́ЛЬНИЙ, ОБРЯ́ДНИЙ рідше; САКРАМЕНТА́ЛЬНИЙ, САКРА́ЛЬНИЙ книжн. (перев. про релігійний обряд). Обрядовий весільний хліб — коровай; Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей.. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб).  Словник синонімів української мови
7. ритуальний — Ритуа́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ритуальний — РИТУА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн. Пов’язаний з ритуалом. Хитрувато-скорботне обличчя Самсонова, швидке бубоніння, ритуальні жести — все це так розсмішило Олеся, що він не втримався й голосно зареготав (Ю. Бедзик, Вогонь..  Словник української мови в 11 томах