сингармонізм

сингармоні́зм

(від грец. σύν – разом і αρμονία – зв’язок, співзвучність)

в деяких, переважно тюркських, мовах уподібнення (асиміляція) голосних звуків у слові кореневій голосній.

Значення в інших словниках

1. сингармонізм — сингармоні́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сингармонізм — [сиенгармоун’ізм] -му, м. (на) -м'і  Орфоепічний словник української мови
3. сингармонізм — -у, ч., лінгв. У тюркських і деяких інших мовах – уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сингармонізм — СИНГАРМОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв. У тюркських і деяких інших мовах – уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи. Сингармонізм (чи гармонія голосних) зустрічається переважно в аглютинативних мовах, зокрема в тюркських (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. сингармонізм — СИНГАРМОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв. У тюркських і деяких інших мовах — уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи. Сингармонізм (чи гармонія голосних) зустрічається переважно в аглютинативних мовах, зокрема в тюркських (Сл. лінгв. терм., 1957, 151).  Словник української мови в 11 томах