сингармонізм
СИНГАРМОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв.
У тюркських і деяких інших мовах – уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи.
Сингармонізм (чи гармонія голосних) зустрічається переважно в аглютинативних мовах, зокрема в тюркських (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)