сингармонізм
СИНГАРМОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв.
У тюркських і деяких інших мовах – уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи.
Сингармонізм (чи гармонія голосних) зустрічається переважно в аглютинативних мовах, зокрема в тюркських (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сингармонізм — сингармоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сингармонізм — [сиенгармоун’ізм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
- сингармонізм — -у, ч., лінгв. У тюркських і деяких інших мовах – уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сингармонізм — сингармоні́зм (від грец. σύν – разом і αρμονία – зв’язок, співзвучність) в деяких, переважно тюркських, мовах уподібнення (асиміляція) голосних звуків у слові кореневій голосній. Словник іншомовних слів Мельничука
- сингармонізм — СИНГАРМОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв. У тюркських і деяких інших мовах — уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи. Сингармонізм (чи гармонія голосних) зустрічається переважно в аглютинативних мовах, зокрема в тюркських (Сл. лінгв. терм., 1957, 151). Словник української мови в 11 томах