стеноз

стено́з

(від грец. στένωσις – звуження)

звуження просвіту трубчастих органів в організмі людини й тварин, що утруднює пересування їхнього вмісту. Виникає внаслідок рубцювання, утворення пухлин або спазму м’язів, що входять до складу стінки відповідного органа.

Значення в інших словниках

1. стеноз — стено́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стеноз — СТЕНО́З, у, ч., мед. Звуження якого-небудь трубчастого органа або отвору в порожнинному органі, яке утруднює їх функціонування. З його [кардіографа] допомогою можна визначити ступінь мітрального стенозу, виявити тромб у лівому передсерді й досліджувати ексудативний перикардит (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. стеноз — -у, ч., мед. Звуження якого-небудь трубчастого органа або отвору в порожнинному органі, яке утруднює їх функціонування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стеноз — СТЕНО́З, у, ч., мед. Звуження якого-небудь трубчастого органа або отвору в порожнинному органі, яке утруднює їх функціонування. З його [кардіографа] допомогою можна визначити ступінь мітрального стенозу...  Словник української мови в 11 томах