субстантивний

субстанти́вний

(від лат. substantivum – іменник)

1. Той, що має значення іменника.

2. Той, що діє без допомоги інших речовин, незалежний;

¤ с-і барвники – група синтетичних барвників, якими фарбують без протравлювання волокна і виробів з нього.

Значення в інших словниках

1. субстантивний — субстанти́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. субстантивний — Істотний, основний, самостійний, (грамат.) іменниковий  Словник чужослів Павло Штепа
3. субстантивний — СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення. 2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія. 3. хім.  Словник української мови у 20 томах
4. субстантивний — -а, -е. 1》 лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення. 2》 лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивна фразеологія. 3》 хім. Який діє без допомоги інших речовин. Субстантивні барвники — те саме, що прямі барвники.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. субстантивний — СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення. 2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія. 3. хім.  Словник української мови в 11 томах