субстантивний

субстанти́вний

-а, -е.

1》 лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення.

2》 лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивна фразеологія.

3》 хім. Який діє без допомоги інших речовин.

Субстантивні барвники — те саме, що прямі барвники.

Значення в інших словниках

1. субстантивний — субстанти́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. субстантивний — Істотний, основний, самостійний, (грамат.) іменниковий  Словник чужослів Павло Штепа
3. субстантивний — СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення. 2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія. 3. хім.  Словник української мови у 20 томах
4. субстантивний — субстанти́вний (від лат. substantivum – іменник) 1. Той, що має значення іменника. 2. Той, що діє без допомоги інших речовин, незалежний; ¤ с-і барвники – група синтетичних барвників, якими фарбують без протравлювання волокна і виробів з нього.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. субстантивний — СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення. 2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія. 3. хім.  Словник української мови в 11 томах